Документальний серіал HBO «Вбивства в йогуртовій крамниці» отримав несподіване продовження вже після завершення основних зйомок. Режисерка Маргарет Браун працювала над історією нерозкритого вбивства чотирьох підлітків у Техасі, коли новий аналіз ДНК допоміг встановити справжнього злочинця та поставити під сумнів багаторічне переслідування чотирьох інших чоловіків.
Злочин, який десятиліттями не відпускав Остін
Події, про які йдеться в серіалі, сталися в грудні 1991 року в Остіні. Четверо дівчат-підлітків були вбиті в йогуртовій крамниці, після чого місце злочину підпалили й залили водою. Через це слідство майже не мало біологічних матеріалів для аналізу.
Браун досліджувала наслідки трагедії для родин загиблих, детективів, які роками намагалися знайти відповідь, а також чотирьох чоловіків — Форреста Велборна, Роберта Спрінгстіна, Майкла Скотта та Моріса Пірса. Їх звинуватили у вбивстві, а троє з них провели у в’язниці від трьох до десяти років. Попри це, сумніви щодо їхньої вини не зникали.
ДНК змінила структуру серіалу
Під час роботи над проєктом детектив Ден Джексон отримав збіг ДНК із матеріалом, знайденим під нігтем однієї з жертв. Слід привів до серійного вбивці Роберта Юджина Брашерса, який на той момент уже помер. Результат не лише вказав на іншого підозрюваного, а й виправдав чоловіків, яких раніше переслідували у цій справі.
Перші чотири епізоди вже були побудовані як розповідь про нерозкритий злочин. Однак після підтвердження ДНК Браун і HBO за два дні вирішили зняти додаткову, п’яту серію. Режисерка терміново приїхала до Остіна, щоб зустрітися з учасниками справи та показати, як новина вплинула на родини жертв, колишніх обвинувачених і слідчих.
Наслідки помилкового обвинувачення
За словами Браун, навіть після появи доказів проти Брашерса деякі люди продовжували вважати винними чотирьох чоловіків. Форрест Велборн, якого дві колегії присяжних відмовилися передавати під суд, і надалі стикався з переслідуванням. Роберт Спрінгстін, який провів у в’язниці десять років, не погодився на інтерв’ю для серіалу. Моріс Пірс також пережив ув’язнення та наслідки справи.
Режисерка наголошує, що відповідальність за те, що сталося з обвинуваченими, лежить не лише на окремому слідчому. Вона згадує роботу поліції, суду, захисту та присяжних як частини системи, яка призвела до хибних зізнань і тривалого руйнування людських життів.
Робота з травмою та архівами
Важливу роль у серіалі відіграли архівні матеріали документалістки Клер Г’юї. Вона свого часу записала інтерв’ю з родинами невдовзі після вбивств, але не завершила власний фільм. Ці записи допомогли творцям показати переживання близьких без дистанції, яку зазвичай створює час.
Чотири роки роботи над історією стали емоційним випробуванням для Браун і команди. Режисерка звернулася до HBO по психологічну допомогу для себе та членів знімальної групи, оскільки матеріал впливав на їхній стан і навіть спричиняв нічні кошмари. Окремі інтерв’ю були настільки важкими, що Браун доводилося переривати розмови та робити паузи.
«Вбивства в йогуртовій крамниці» розглядає не лише сам злочин, а й ціну, яку за нього заплатили родини загиблих, помилково звинувачені та люди, що роками намагалися встановити правду.