16 липня помер Саймон Філд — впливовий кінопрограмер, продюсер і багаторічний промоутер авторського кіно. Йому було 80 років. Про смерть Філда повідомив кінокритик Джефф Ендрю, а згодом його пам’ять вшанував Роттердамський міжнародний кінофестиваль.
Робота в Роттердамі
Філд очолював Роттердамський кінофестиваль як директор і співдиректор із 1996 до 2004 року. За час його роботи важливим майданчиком для нових режисерів залишався конкурс Tiger Competition. Серед авторів, чиї фільми проходили через цю секцію та здобували нагороди, були Лу Є, Крістофер Нолан, Хон Сан Су і Пабло Траперо.
Філд підтримував режисерів, які згодом стали помітними постатями світового кіно. Серед них — Ван Бін, Апічатпонґ Вірасетакул і Крістофер Нолан. Його програмерська діяльність була пов’язана з пошуком нових голосів і представленням нестандартного кіно міжнародній аудиторії.
Від кіножурналу до ICA
До роботи в Роттердамі Філд займався кінознавством: писав про кіно та викладав. Він був засновником і першим редактором радикального кіножурналу Afterimage.
У 1988 році Філд став директором кінопрограм Лондонського Інституту сучасного мистецтва (ICA). На цій посаді він працював до переходу на керівну роботу в Роттердамі у 1996 році.
Продюсерська діяльність
Після завершення роботи на фестивалі Філд приєднався до кінокомпанії Illumination Films, яку очолював Кіт Гріффітс. Там він продюсував фільми режисерів Цай Мін-ляна, Апічатпонґа Вірасетакула та Гаріна Нуґрохо.
Особливо тісною була його професійна співпраця з Вірасетакулом. Філд продюсував стрічку режисера «Дядько Бунмі, який може пригадати свої минулі життя» (2010), відзначену «Золотою пальмовою гілкою», а також його пізніший фільм «Меморія» (2012).
Спогади Апічатпонґа Вірасетаκула
Режисер присвятив Філду допис в Instagram. Він назвав продюсера важливим супутником, із яким упродовж багатьох років створював фільми з любов’ю, а також турботливою та підтримувальною людиною.
Вірасетакул зазначив, що вони разом працювали в умовах змін у кіновиробництві та фінансуванні, але Філд не здавався і не йшов на компроміси. Режисер додав, що зберігатиме пам’ять про нього з вдячністю, а їхній зв’язок через образи продовжить жити в роботах, які ще належить завершити.